Разом
Той страх, з яким ми тоді жили?
І як нестрепно знову починати,
З утрати серця, що ми вбили.
І я ще довго не зумію стерти,
Історію душі, озвучену моментом.
Та я щоночі буду карбувати,
Написане моїм же абонентом.
Ми разом здолаєм кілометри долі,
Стихія думки залишеться в листах,
І ти відчуєш вічний присмак волі,
Та легкість почуття в своїх думках.
Свидетельство о публикации №114041011690