***
Вигулькує місяць з-за хмар,
пірнає у річку, а дна не дістане.
Танцює на хвилях не сам,
інакшої Долі Віки виглядає…
Між зорями-сестрами раб
у вічнім безсонні своєму згорає.
Крізь таїнство ночі йде шлях
у шалі любові по колу, без краю,
ступає в мовчанні своїм…
На кого чатує? Куди ж він мандрує?
У ніч темну вкаже де йти,
і з неба не зникне ніколи, нікуди…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114041010337
Свидетельство о публикации №114041010337
Рецензии
