Вибач, друже
Мінорний настрій щось, хоча весна:
Береза вбралась в листя, як в мережку,
І не забула начепить сережки,
Трава зазеленіла обіч стежки…
Мабуть, виною звістка та сумна,
Що більше поміж нас вже не живеш ти.
Вслід за тобою всі там будем врешті.
Тобі вже не почути ці слова,
Моя ж ще не дописана глава.
Віднині світ цей став тобі байдужим,
А я ще маюсь в ньому, вибач, друже.
Свидетельство о публикации №114040906205
Тамара Карякина 09.04.2014 17:43 Заявить о нарушении
Бывает падаю, но снова поднимаюсь.
Церковников противен мне елей,
В загробную не верю, хоть убей.
Петр Коваль 09.04.2014 17:57 Заявить о нарушении