Дрімає день на копках у гори,
Виблискує кульбаби жовте просо.
Далекий спів: курли… курли… курли…
Поманить нас у даль многоголосу.
То з півдня поверталося тепло,
Як пісня із далекого дитинства,
Що річкою в минуле відпливло,
Не знаючи ні грубості, ні свинства…
Тендітним кроком дівчинка – весна,
Не впевнено пізнаючи дорогу,
Мов тихий-тихий човен без весла,
Прилинула до рідного порогу.
Дрімає день на копках у гори,
Як я колись, вчепившись батьку в плечі,
А стомлене: курли… курли… курли…
Розтануло за обрієм лелечим…
8.04.2014р.
Др ма день на копках у гори
© Copyright: Сергей Кононенко, 2014
Свидетельство о публикации №114040903111
Свидетельство о публикации №114040903111
Рецензии