Не плачте, мамо, не поможуть сльози,
нас не питають: хочемо чи ні?
Вони стоять на нашому порозі
з обличчями, тотожними війні.
Вони стоять і дивляться вороже
на наші ниви через свій приціл.
Хіба на захист їхні дії схожі,
з погрозами і зброєю в руці?..
Не плачте, мамо, не ховайте очі,
не слухайте, що кажуть нам з Кремля.
В Росії наші рідні теж не хочуть,
щоб кров’ю окропилася земля.
Та кожен з нас за Україну стане,
доведений до крайньої межі...
У цій землі – мій батько, росіянин,
для мене росіяни не чужі.
Не плачте, мамо...
© Copyright: Маслов Владимир, 2014
Свидетельство о публикации №114040911127
Свидетельство о публикации №114040911127
Рецензии
