Мамуся
і пригорнеться, щоб не розбудить
Лиш її руки ніжно гріють...
Вона лиш знає, що мені болить
Лише моя матуся вміє,
так смачно ті варенички ліпить.
Лише вона завжди поцілує та обніме,
знайде слова підтримки в тяжку мить.
А я... так важко іноді сказати:
"Прости, рідненька! Не сердись!"
А як же те тепло віддати,
що дарувала нам колись?
Ой, мамо! Миленька, старенька...
Відкрий же очі голубі,
дивись! Я, як колись, маленька
схилила голову і сльози потекли.
26.10.2013
Свидетельство о публикации №114040810973
І слова любові та подяки потрібно говорити зараз.
Чудовий вірш, з душею!
Екатерина Панчук 28.04.2014 20:31 Заявить о нарушении