А я-не вірю,що минулось все між нами.
Все топчу пласт землі,що тебе вкрив.
Й руками грію сірий,мертвий камінь,
Що нас,моя любове,розлучив.
Недолі,дорікну, своій усоте.
За щастя мого мить-таку крихку.
Відпущу крізь траву прозорий дотик,
Аби твою погладити щоку...
Попрошу тиші в сивоі левади.
Що поросла травою після злив.
Щоб парашутик перезрілоі кульбаби
Тебе,моя любове,не збудив.
Тоб1
© Copyright: Виктория Скутар, 2014
Свидетельство о публикации №114040810524
Свидетельство о публикации №114040810524
Рецензии