Мов солонi краплини дощу
Мої сльози обличчя змивають.
Все застигле й зухвале минає...
Що не змиє сльоза, то вже я опрощу.
Опрощу до суттєвих одвічних речей,
До простих і вагомих, як крапля та спалах,
І з дитинно здивованих сірих очей
Зблисне давня єдина довірлива память.
27.05.93
Свидетельство о публикации №114040709522