Неначе на долоні тане сніг,
Життя минає швидкоплинне.
Вклонюся рідній матері до ніг-
Я їй завжди, одвіку винна.
За ту турботу, ніжність і тепло,
Палку любов, в якій зростила.
У скрутний час під мамине крило
Не раз кидали долі хвилі.
І мамина молитва, у сльозах,
Мене від горя захищала.
Блищала радість у її очах,
Коли з дороги зустрічала.
І де б я не була, не йшла б куди,
Я пам"ятала - є людина,
Яка чекає донечку завжди-
То рідна матінка єдина.
Неначе на долні тане сніг,
Життя минає швидкоплинне.
Вклоняйтеся частіше їм до ніг-
Ми матерям довіку винні!
Вклоняйтеся частiше матерям
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2014
Свидетельство о публикации №114040704847
Свидетельство о публикации №114040704847
Рецензии
Полностью согласен...мы всю жизнь обязаны своим родителям...это самые родные люди,для которых мы всегда - дети...
Спасибо за это стихотворение!
С теплом,
Борис Коренфельд 02.07.2014 15:26 • Заявить о нарушении
Спасибо за это стихотворение!
С теплом,
Борис Коренфельд 02.07.2014 15:26 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.