Геннадий Буравкин Про скромность
Был тряский сумрачный трамвай
И в нем гостивший дядька бойкий
Плевал на мой народ и край
Глотнув ком оскорблений терпкий
Мы дяде "выдали" с плеча
А рядом был товарищ крепкий
И....
аккуратненько молчал
Стоял солидный, благосклонный
Ни в одной драке не побит
А после прошептал: я скромный
И не борец совсем на вид
Так, скромный,
скромненький,
спокойный
Всегда подальше от беды
Для всех приятный и покорный
Ниже травы, тише воды
Ты чистый, а с тобою душно
Я раскусил тебя давно
Я проклинаю равнодушность
И скромность эту заодно.
Пра «сціпласць»
Ні залы не было,
ні бойкі.
Быў дрогкі, стомлены трамвай.
I ў ім галёкаў дзядзька бойкі,
Пляваў на мой народ і край.
Глынуўшы ком абразы даўкі,
Мы дзядзьку «выдалі» з пляча.
А побач быў таварыш даўні
I...
акуратненька маўчаў.
Стаяў,
салідны і прыціхлы,
Ні ў якай бойцы не разбіт.
А потым нам шаптаў:
«Я сціплы...
Я сціплы...
Я не барацьбіт...»
Так,
сціплы,
сціпленькі,
спакойны.
Заўсёды
збоку ад бяды.
Для ўсіх прыемны і пакорны,
Ніжэй травы,
цішэй вады.
Ты чысты.
А з табою душна.
I,
раскусіўшы ўсё даўно,
Я праклінаю
раўнадушнасць
I «сціпласць» гэту
заадно.
Свидетельство о публикации №114040702739