Моя весна
рясні смарагди кидає на віти,
мене пильнує мудрим ворожбитом
дизайнер-час.
Плекала цю омріяну весну,
коли в завії сивіли дерева,
стогнали і ховались у лютневих
обіймах сну.
Вклонюсь тепер, як нива сівачу,
твоїй любові, й лініями долі
вросту в палкі долоні мимоволі,
та помовчу…
Свидетельство о публикации №114040702667
Поэт и Муза обновили Кодекс чести:
Ни шагу назад, ни шагу на месте,
А только к духовным оргазмам вперед
И желательно вместе.
Емельянов-Философов 29.10.2017 08:54 Заявить о нарушении