Час біжить, ніби його
забирає швидкісний потяг.
Незрозуміло: до кого й
куди воно так поспіша...
Прошу, не ставай біля
вікон, де сильний протяг,
Колись разом із ним
зникла моя душа.
Життя одне... Чому ти його
не цінуєш?
У вчорашній день, нажаль,
нема вороття...
Якого біса ти її волосся
цілуєш,
Якщо не плануєш бути
поруч усе життя?
Якого бica?
© Copyright: Марина Мандарина, 2014
Свидетельство о публикации №114040711084
Свидетельство о публикации №114040711084
Рецензии