Тiльки б нам Любов, ю жить
У безвітряне мовчання відлітають почуття.
Світ фантазії сховався по за ширмою буття…
Необдумана днів радість, і ночей вага сумна –
тисне серце в грудях камінь, біль карбується
в печаль…
Та слова зізнання – гості повертають в пам'ять нас,
і прощення совість просить, і Любов дає нам шанс.
Неба таїнства пізнати не дарма благав у сні,
почуттям себе до втрати не віддавсь, тебе щоб стріть.
Пестить ніч повчальні квіти, думам мрії, щоб відчуть,
відлетить птахами літо, та залишить пам'ять тут...
Де блукають зорі віщі назавжди б зустрітись нам.
Доля Долі прагне, в Вічність шлях підкажуть сни,
не раз
у не вимріяне літо мить життя летить, манить,
світ живе в одній молитві, тільки б нам Любов’ю жить!...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114040602152
Свидетельство о публикации №114040602152
Рецензии