Пробудилася від сну,
Немов мелодію – люблю.
Як подих вітру знання –
Що стихав і порив.
Так і я проснулася весною,
Де повітря повнилось любов’ю.
І спокій у душі, переходив у шалений гам.
І так, немов в дитинстві,
Уже своє, до серця все близьке.
Посмішки дарують всі довкола,
Та в очах сльозинки болю.
Чому? Що сталося сьогодні?
Чи може вже давно?
Застигла в жилах кров,
І сховалось сонце в хмарах темних.
Настигла тьма нас у раз.
Любов, то вже війна,
А кров – немов вода.
Так гірко зізнатися в тому,
Що втратили сьогодні,
Всі честь і гідність,
І людяність, що мали.
А придбали ненависть і гнів.
Які стають рушійною силою.
У руках яким незвідана любов.
Сльозинка болю
© Copyright: Каталина Нижас, 2014
Свидетельство о публикации №114040610984
Свидетельство о публикации №114040610984
Рецензии