І ось навіщо ми страждаєм?
Кому від цього легше?
Від почуттів нічого вже не маєм,
А добрих душ вже стало менше.
Немає сил боротись більше,
Ми вже забули що повинні,
А може все ж згадаєм ліпше?
Про те,що відчуваєм,про кохання сильне,
Про всю любов,про співчуття,
Про радість та добро,
Про наші переплетенні життя,
Про щастя,що нам стука у вікно.
Бо люди всі без світла геть загинуть,
Не можуть бо вони без радості в житті.
А ось секунди і хвилини плинуть,
А в серці все одно ховаються частинки почуттів.
Згадай
© Copyright: Туманный Демон, 2014
Свидетельство о публикации №114040509037
Свидетельство о публикации №114040509037
Рецензии