У відкрите вікно знову дивиться Місяць,
Сповіщає всім смертним якусь таїну.
Він пропасти в галактиці дуже боїться
І при цьому так хоче у безмір гайнуть.
Мов заручник, мов в’язень, чекає на вирок
Божевільних стремлінь і прихованих сил.
Хочеш знати, напевно, чому пекло вкрило
Скам’янілим забралом його світ краси?
Він сумує в мовчанці за втраченим дивом,
Бачить в спогадах Лелю*, що поряд була.
І роздроблене щастя, що впало, мов злива,
Зорепадом вогнів на приреченість лав.
З тих часів перебігла тьма тьмуща рапсодій,
Що вдягали десь Землю в барвисту весну.
Тільки вічно самотній, небесний добродій
Ніжить погляди тих, хто в задумі, без сну.
11:02, 4.04.2014 рік.
*Леля - один з трьох місяців, що оберталися навколо Землі.
Зображення: http://d3.ru/comments/347256
Небесний добродiй
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2014
Свидетельство о публикации №114040511733
Свидетельство о публикации №114040511733
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.