Дружили,любили,братались
Та келих ділили один.
Ніколи ми їх не цурались,
Любили як любить лиш син
Свою ніжну маму, кохану,
Найкращу, милішу у світі,
Яка завжди, завжди чекала,
Рушник вишивала всім дітям.
Хліб сіль завжди з ними ділили,
Братами вважали ми їх.
Молились щоб Бог їм дав сили,
Щоб сльози змінились на сміх.
Ми кровію з ними зріднились,
Корінням углиб проросли.
Пліч о пліч від нелюдів бились,
Тепер же,немов,чужаки.
Та віриться це ненадовго,
Проллється проміння добра.
Ми схилимось всі перед Богом,
Загине, навік, корінь зла.
Нiколи ми iх не цурались
© Copyright: Левиа, 2014
Свидетельство о публикации №114040511417
Свидетельство о публикации №114040511417
Рецензии
...смотрит на Землю Бог,
Взгляд вызывает вздох...
С Добром...
Сергей Таболин 08.04.2014 14:22 • Заявить о нарушении
Взгляд вызывает вздох...
С Добром...
Сергей Таболин 08.04.2014 14:22 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.