На засніжених вулицях шумлять вітри,
Задмушуючи душі твоєї тепло,
Біля якого я грілася, як біля ватри.
Тепер поле між нами кропивою і папороттю поросло.
Твоє рішення - піднести долоні, жалючись кропивою, жалючи кропиву
Або розвернутися раз і назавжди.
Я ж в нас залізна, все переживу,
На голку, як бусини біль нанизавши.
...
Зараз ти десь дихаєш, а я задихаюсь.
Ти думав, я не зможу жити без тебе,
А я посміхалась,
Виламуючи легеневим криком хребет.
А до поля мого ніхто так і не повернеться,
Хто ж проб'ється
Скрізь ліс моїх сліз:
Тут бур'яном поросло скрізь.
27 января 2014
М й л с
© Copyright: Настя Мацуга, 2014
Свидетельство о публикации №114040510720
Свидетельство о публикации №114040510720
Рецензии