Присвята

Моє село, до тебе ллється пісня,
Коли в очах засліплює краса,
І байдуже чи рання, чи то пізня
Вона ніколи не в серці згаса.

Чарівність ясну цю не описати,
Не можна кольорами передать.
Та кожен з нас повинен знати:
За жодні кошти казку не продать

Та не місцевість мою душу гріє,
Не степ, що в*ється навкруги.
У серці моїм зірка тліє
до мешканців, котрі живуть в мені

Звичайно, всі в селі їх знають,
і їх звання всі, мабуть, не згадать,
бо їх вони чимало мають,
досягнення не зрахувати.

Все починається зі школи:
І помилка, і радість, і печаль,
І вчення букви, слова, мови--
Все це у школі, так і знай.

І ода ця-- учителям присвята,
Для сих творців казкових знань,
Пірнути в книгу—і не треба свята,
Це перше з ста бажань

Я дуже вдячна, дякую, спасибі
Знання ніколи ваші вітру не віддам,
Але найбільше я кажу спасибі
Онуфрак й Бідам

Не знаю навіть, слів не добираю
Що ж мовити про сих людей,
А серце квилить, як згадаю
Бажання вивести мене з тіней

І саме Ви фундамент цей заклали,
Ви в шлях знання мене швиденько провели
Звичайно, клопотів чимало мали,
Але в світ пізнання потрапити змогли

І кожен день повчаєте науці,
Не спочиваєте, працюєте для нас
І в кожному казковім новім звуці
Показуєте супер мастер клас

Про вас писати можна вічно,
І слів дібрати без кінця,
Знання ці ваші будуть жить одвічно,
Не вистача лише лаврового вінця

А я лише одне хочу сказати,
Лиш мовити тихесенько слівце,
Як добре вчителів таких прекрасних мати
Скажу лише : спасибі вам за все.