Натхнення тут:
http://www.stihi.ru/2014/03/31/4596
Щоб стрілись знову наші долі,
Замало буде, щоб згадав...
Я не забув ті ночі в полі,
Там сивий місяць нас з'єднав.
Де шаленіли від кохання,
На небі зореньки ясні
Й тіла тремтіли від бажання,
Цілунки сипались рясні...
Твій перший стогін, крик жіночий,
Лунає й досі угорі,
Мабуть ожити він охочий,
І я блукав там до зорі...
Та не найшов земного раю,
Бур'ян у полі тім росте ,
Було замало, що кохаю,
Сказала: перше то пусте...
Ти заплила з росою коси
І тіло голе вкрив туман,
Ще довго там блукав я босим,
Та натикався на дурман...
Замало слів твоїх, замало,
Щоб я кохання лиш згадав,
Нас не туманом роз'єднало,
Та він багато нагадав...
П.В.М. 3.04.2014г.
Щоб стрiлись знову нашi долi...
© Copyright: Владимир Прохода, 2014
Свидетельство о публикации №114040306083
Свидетельство о публикации №114040306083
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.