Не сумуй... Не сумуй!
Бо зима твоя дуже далеко!
Юним листом зеленим ще мріє твоя далина.
Тиждень тому всього у гнізді поселились лелеки
Й коломийки веселі співає щаслива весна.
Не журись... Не журись!
Глянь як зорі спалахують дружно!
А день гарний який! Та ще й довший, мабуть, за життя.
Опирається вітру пшеничне колосся так пружно
І радіє душа цьому світлому святу буття.
Ти не плач... Ти не плач!
Дощ пройшов, то від нього краплини.
Жовтий лист у блакиті он золотом як виграє!
То не є сивина, а легенький лиш вранішній іній.
І пестливі слова промовляє ще серце моє...
А зима... Що зима!
Вітри носять сніги за віконцем
Й візерунки на склі так нагадують райдужні сни.
Притулися до мене, зігрію тебе, моє сонце!
Адже всього нічого залишилось нам... до весни.
Не сумуй... Не сумуй
© Copyright: Александр Афонин 4, 2014
Свидетельство о публикации №114040304722
Свидетельство о публикации №114040304722
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.