Бабуся кришить хлібчик голубам,
Відламує і кидає потрошку...
Заштопана кофтинка голуба,
Між брів - глибока вирізьблена зморшка.
Весна алею сонцем залива,
Ласкаво гріє руки мозолясті,
І тішиться бабуся, що жива,
Осяяна простим старечим щастям.
Вже й молодість, і зрілість відбула,
І кожен день прожитий - мов постскриптум.
Лишилися окрайчики тепла,
Їй хочеться віддати все, до крихти.
А поруч дітки бігають малі,
Життя по колу - у невпиннім русі...
Пташки збирають крихітки з землі,
Блаженно усміхається бабуся...
Фото взяте з інтернету.
Бабуся кришить хлiбчик голубам...
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2014
Свидетельство о публикации №114040304347
Свидетельство о публикации №114040304347
Рецензии
Гарно і мудро, Валю. Відчув цей блаженний усміх бабусин.
З теплом,
Маслов Владимир 04.07.2017 01:01 • Заявить о нарушении
З теплом,
Маслов Владимир 04.07.2017 01:01 • Заявить о нарушении
