Іще одна осінь, іще одна кухня,
іще одна звичка в utilis,
іще один білий аркуш в один із понеділків...
У мереживі mea futurum знову бракує прожилків -
уже не зібрати ажур, не вигадати коліс,
і не випити склянки води: джерела сохнуть.
І мілко в собі, і темно шукати слова.
Співчуття – то гниль, що з’їдає з часом.
Тож, Господи, помовчи, я устигну дійти до Тебе.
А поки – музика і кіно, Фрейд і Вебер
прикидаються іконостасом
так, як і в решти світу
(з поправкою на імена).
Iмена
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2014
Свидетельство о публикации №114040311979
Свидетельство о публикации №114040311979
Рецензии