Я одинока як в пустелі
В чужому місті вдалині.
Надворі й сліду від пастелі -
Важка лиш охра на вікні.
У напівзрячому готелі
Цей морок в душу ліз мені.
На тому березі оселі.
Погаснуть вогники, чи ні?
Був плед холодний, мов із льоду,
І доторку боявся сніг.
Інтерпритуючи негоду
Тікала ніч до снів чужих.
Безсоння
© Copyright: Ольга Владимировна Никитина, 2014
Свидетельство о публикации №114040311305
Свидетельство о публикации №114040311305
Рецензии