Коли помру я на заході сонця,
Або помру коли воно зійде.
Можливо я помру, біля свого віконця.
Коротше, коли дух мій назавжди піде
Із тіла коли піде він у безкінечність,
Ви, поховайте там де народився я!
І пам'ятайте про мене, лиш одну вічність
Бо я не повернусь ніколи вже із небуття,
Щоб нагадати вам усім про себе,
Про те як жив, і що робив колись.
Ніколи не забуду я життя лиш тебе
І не забуду як нитки твої плились!
Прошу пробач за все ти мене!?
Бувай життя! Гадаю ми с тобою попрощались!
Прощання з життям
© Copyright: Руслан Панкратов, 2014
Свидетельство о публикации №114040301040
Свидетельство о публикации №114040301040
Рецензии