Я стомлено впала на ліжко, й заснула,
І у сон свій спогади про бабусю впустила:
Де вона, Ніжно обнявши розпитала про мої спарави,
І чи її онука, ще не знайшла своєї пари...
А Я, їй у відповідь лише посміхнулась,
І трепетно руки натрудженної торкнулась,
Мені захотілося про життя розпитати бабусю,
І щиро без вагань запросити її на кавусю.
Але сон вже підбігав до кінця,
А я знову відчула, що я іще маля,
Бо бабуся, мені снилась такою дуже молодою,
Із своєю довгою заквітчано-русявою косою...
І усмішкою ласкаво-неповторною,
Яка серце звеселяє не лише весною,
І від бід захищає лютою зимою,
Бо для неї я є дитиною малою.
Редакція за 8 лютого 15 р.
Бабуся... 03. 04. 14
© Copyright: Оксана Олейник Львов, 2014
Свидетельство о публикации №114040310036
Свидетельство о публикации №114040310036
Рецензии
Оксана, дорогая, я не очень понимаю написание ваших слов. Но говорить на украинском чуть-чуть могу. Ведь моя бабуля - Петренко Параскева, вона усих нас вучила параллельно русскому языку гутарить на украинском.
Пожалуйста, давайте дружить! Нашим ушедшим предкам это будет большим подарком.
С большим уважением и пониманием, Галина.
Галина Лифанова 2 28.11.2015 20:15 • Заявить о нарушении
Пожалуйста, давайте дружить! Нашим ушедшим предкам это будет большим подарком.
С большим уважением и пониманием, Галина.
Галина Лифанова 2 28.11.2015 20:15 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.