Розкрила крила, так лети!
Чого ти ждеш? Не вірна вічність.
Змінялись люди і часи,
нічого не повторювалось двічі.
Минали ночі й білі дні -
іскра в очах перегоріла...
Та ми ж завжди майже одні,
хоча довкола толпа сіра,
лиш одиниці тут свої,
котрі тримають твої мрії,
ти біля серця їх держи
і зберігай в очах надію.
Щось захотіла, так роби,
тебе не вб*ють життеві хвилі.
Наталие
© Copyright: Людмила Васюк, 2014
Свидетельство о публикации №114040204740
Свидетельство о публикации №114040204740
Рецензии