Давно забутi Воля, Правда

Давно забуті: Воля, Правда
Прийшли до мене уночі:
Повсюди нас чекає зрада,
Що скажеш брате? Не мовчи...

Цінують нас, ще твої вірші,
Дають наснаги нам рядки,
Та й за Тарасові не гірші
І він читав би залюбки.

Бо покладав свою надію,
Словами пестив нас колись,
Вручив в долоні свою мрію,
Щоб неодмінно всі збулись...

Але що бачили до нині,
То було грішне і пусте,
Чекає там на небі синім:
Коли до нас люд доросте...

Спливають дні, чорніють ночі
А з ними згаяно наш час,
Пора давно розкрити очі,
Порадь народу, друже нас...

Хай зазирнуть у свої душі,
життя коротке і пусте
Невже майбутнє їм байдуже,
Адже  нащадки, це святе....

Що по собі для них залишать,
Який духовний є багаж?
Бо за гріхи не возвеличать,
Примари влади, то міраж...

Про все ще довго говорили,
В душі чекали вже  рядки,
Де не по совісті чинили,
Ти мій народ, Господь прости...

Від нас залежить, якій бути
Країні з співом солов'я,
То розірвіть свавілля пути,
Давно чека Свята Земля...


 П.В.М.        1.04.2014г.