Евген Маланюк. Степь личину покажет...
Вьётся чёрное вороньё.
Под монгольскою смуглою грязью –
Прокажённое тело твоё.
Не подняться из круговерти,
Эти не одолеть места,
И напрасно взывают к смерти
Обожжённые болью уста.
Не умрёшь ты... И Марком Проклятым
Будешь мукою течь, как пески,
Да в потёмках холодной хаты
Тихо стискивать кулаки.
И, как загнанный в чёрные стены,
Где болит гайдамака душа,
Ты почувствуешь сладость измены
Затупившегося ножа.
Но и нож не спасёт, не поможет...
Дикий ветер гудит из пустот,
И в степи лишь осот – Боже, Боже! –
Мёртвым чёртовым зельем растёт.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
* * *
Відвіку покарано степом
І простір всю силу п'є.
Під смаглявим монгольським лепом
Та проказою – тіло твоє.
І не вирватися, не стерти,
Вгрузлим тулубом не повстать,
І даремно благають смерти
Перепалені болем уста.
Ні, не вмреш ти. Марком Проклятим
Будеш мукою мірять віки
Та у пітьмі голодної хати
Тишком-нишком стискать п'ястуки.
Та у чорній нестямі істоти,
Де гарчить гайдамацька душа,
Відчуватимеш зимний дотик –
Солодкаву зрадливість ножа.
Але й ніж не спасе, не поможе...
Дикий вітер та чорний степ, –
Лиш будяк на нім – Боже наш, Боже! –
Мертвим, чортовим зіллям росте.
4.10.1932
Свидетельство о публикации №114040200312