Життя не гра
Перевдягнувся день у ніч,
дворами тінь блукає до світанку.
Крадійка смутку, снів усіх,
що не здійсняться більш, як мрії справжні…
У довгих коридорах тих
незнатність душить, роздуми терзають.
Безум незгоди закричить,
не в кожному із нас сни гоять рани…
Мовчанням, таїнством дістане скрізь
безпомилкова віртуальність…
Пручання варті самоти в житті,
не казка і не гра, все справді...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114040201682
Свидетельство о публикации №114040201682
Рецензии