Я хочу, щоб віків шляхи
Були на видноколі,
Щоб сонце небом голубим,
Вітало ниви в полі.
Летять вони вперед, летять,
Барвисто, кольорово,
Як весни нашого життя
У блискавицях грому.
А вік то наш - є віком тих,
Хто падав ниць додолу,
Хто віддавав своє життя
Цим веснам, цьому грому.
То ніби з веснами вони,
Згуртились на порозі
Тої весни, що так ждали,
Вмираючи в дорозі.
Та як же так, щоб їх не знать,
Не пригорнуть думками,
Щоб тепле слово не сказать
Писемності рядками.
Я хочу, щоб віків шляхи
Братались у поході,
Щоб слова «війни, палії»
Згубились в лексиконі.
Шляхи
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114040109659
Свидетельство о публикации №114040109659
Рецензии