Як добре те, що з вами ми не схожі,
що вже зів'яла наша дивна квітка.
Колись були разом, а зараз - перехожі,
які забули, хто ким був і звідки.
Вже руки відпустили теплий промінь,
і промайнув в очах той срібний погляд.
Ще мить тому - любові жовта повінь,
тепер, пробачте, інші люди поряд.
В танку життя вальсуєм без упину
і дивомось окремо на зірки.
Прожили вже оту лиху годину.
Вже зовсім іншим пройняті думки.
І небосхил знов різнокольоровий,
і сонце світить по-інакшому тепер.
Як проліски, почали жити знову.
Був дивний світ - нема. Уже помер.
Дивний свiт
© Copyright: Мираева Виктория, 2014
Свидетельство о публикации №114040111107
Свидетельство о публикации №114040111107
Рецензии