Під лезом крутого меча
мені відтинають ногу.
Наказують, щоб не кричав.
І я лиш молюся Богу…
Допоки я тілом страждав
і Божу творив молитву,
мене обкарнав, мов удав,
отой, що стриже під бритву.
І зиму, і весну в степу
кружляв наді мною ворон,
а серце, неначе терпуг,
скромадив трибарвний ворог…
Тепер я сьогодні ніщо,
перевертень, Богом клятий.
Застрелив дурила би, що
наказував не стріляти!
Не стрiляти!
© Copyright: Юрий Ош, 2014
Свидетельство о публикации №114040110710
Свидетельство о публикации №114040110710
Рецензии
Дуже трагічний вірш Ви написали. Боляче читати. Хай Вам щастить! З повагою
Сергей Андрейченко 2 11.07.2014 17:34 • Заявить о нарушении
Сергей Андрейченко 2 11.07.2014 17:34 • Заявить о нарушении
Що там вірш, буденність наша зараз трагічніша за будь які вірші, бо йдеться про те, чи БУДЕМО ми.
Юрий Ош 11.07.2014 18:43 Заявить о нарушении
Юрий Ош 11.07.2014 18:43 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.