Зима вдягнула білосніжну шубу,
все в інії казково мерехтить.
Стояли двоє на порозі шлюбу,
а що тепер?- все в прірву десь летить.
Він шепотів слова любові,
за плечі ніжно обіймав.
Вона спинила на пів-слові,
пішла б, та він не відпускав.
Щасливий та нещасний разом,
бо любить він, а вона - ні.
Чи скресне крига в серці з часом?
Вона сказала:-"Мабуть, ні."
В останнє з сумом глянув в очі,
і в них байдужість прочитав.
Пішов тихенько серед ночі,
А куди йшов і сам не знав.
Минувся час, пройшли роки,
вже заліковані душевні болі.
Вони обоє вже батьки...
От тільки щастя десь гуляє в полі.
03.02.2013р.
бо любить вiн...
© Copyright: Галина Кицюк, 2014
Свидетельство о публикации №114033109206
Свидетельство о публикации №114033109206
Рецензии