В ранкових сонячних проміннях
бринять росинки на траві.
І час, мов відшліфоване каміння,
ритмічно б"є годинник на стіні.
Біжать хвилинки, поки серце б"ється,
і звично, після дня приходить ніч.
А пам"ять знову в спогади вернеться,
туди, де ми з тобою віч-на-віч.
Шукаю вдень від спеки прохолоду,
з думками залишаюсь в самоті.
І згадую тебе, як насолоду,
хоч не літати нам у висоті.
А теплий вітер, наче твої руки,
в обіймах торкне несміливо плечей.
І десь вдалині ледь доносяться звуки,
як ехо від наших коротких ночей.
Ці дотики рук і п"янкі поцілунки,
і тіло до тіла тягне наче магніт.
Ти, знай, що дорожчий за всякі дарунки,
ти подих повітря, ти мій цілий світ.
25.05.2006р.
Спогади
© Copyright: Галина Кицюк, 2014
Свидетельство о публикации №114033108861
Свидетельство о публикации №114033108861
Рецензии