Не буде, надіюсь, таким вже Майдан,
Що був нещодавно, розбитий від ран.
Нам краще весною каштани рясні,
Та в небі блакитнім душевні пісні.
Поки що на жаль, неважний наш стан,
Де ладять бруківку, та чистять Майдан.
Не буде тепер вже, того що було,
Бо Київ великий насупив чоло.
Не буде таким вже ні вождь, ні тиран,
Де бились недавно, йдучи на таран.
Нажаль не поп’єш тепер в Ялті вина,
Бо Крим – то російська тепер сторона.
Триває життя, наступить момент,
І прийде до нас другий президент.
Не знаємо поки, хто він для нас?
Чекати недовго, покаже лиш час.
А доки чекаємо влади, ми чесної,
Звертаймось до Бога, та «сотні небесної».
Не буде нiколи...
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2014
Свидетельство о публикации №114033100341
Свидетельство о публикации №114033100341
Рецензии