Ти був неспокоєм моїм...
Моїм одвічним неспокоєм...
Я у вечірньому прибої
Твоє ім`я іще ловлю.
Іще чекаю в снігопадах
І в невловимих листопадах
Тебе у осені молю,
Щоразу в веснах впізнаю.
Ти був неспокоєм моїм.
Моїм одвічним неспокоєм.
Зіркам не дам я заборони
Про тебе вічно говорить.
Хай вітер доторком твоїм
З очей волосся прибирає.
Чому, спитаю у зорі,
За тебе кращого немає?
Ти був...
© Copyright: Ольга Владимировна Никитина, 2014
Свидетельство о публикации №114033111018
Свидетельство о публикации №114033111018
Рецензии