Домашня Маха

Ой,не всi люди щирi,нам радi:
Я давно оцю iстину знаю!
Брат Яким,що з Полтавського
радiо,
Був у селах "Полтавського раю"!

Це було в тiм далекiм "колись",
Коли правили всими обкоми,
Коли дужче дерева цвiли,
Булo ближче до рiдного дому...

Раз попав брат Яким в делегацiю,
(Якщо можна ту трiйку назвать),
З ними вийшла життева оказiя:
Вночi нiде переночувать...

Не було в селах ще готелiв:
Постояльцiв же нiде шукать,
Стара хата з низькою стельою,
Там,де можна переночувать.

Днi бувають-сварливii свахи,
Без яких i вночi нiяк жить...
Погукали вже лiтню Домаху
В зимнiй хатi ту плитку
топить,..

Набиваться плитка соломою,
I горять дровенята з акацii,
Ну,а брат мiй Домаху знайомить
Iз поважною делегацiею:

-"Цей-з горкому,а цей-з обкому,
Ну,а цей прилетiв аж з ЦК!
Вiн знайомий для кожного дому,
Делегацiя важна така!

Та й Домаха важлива така,
(Як пшениця напроти соломи!)
Iй начхать на забрiдший ЦК,
Що iде ночувать пiд солому!

I спитала-бач нагла яка!
(Без закуски тут можна запити)
"В вашiм звiдси не виднiм ЦК
Не умiють i плитки топити?!

Тож умiння,як кiт той
наплакав,
Тiльки "охи",та рiзнi "ахи"...
Ось i кожна забрiдша собака
Затопити прохае Домаху!"