Тарасова Укра на Думи його, думи його..

Думи його,думи його,
Лихо нам із ними,
Опалили в Україні
всі площі і ниви.
Опалили сади,
Людей опалили,
Сотню виходців народних
за себе убили.
Думи його,думи його,
Квіти його-діти,
Виросли доглянуті,
Горем оповиті.
В Україну прийшли діти,
В вільну Україну,
все трощили,
Малі,великі
Щасливі родини,
Та саме страшне привели-
Лихо-ворожнечів,
Що розійшлись по світу,
Мов ті предодечі
Й понесли хліба й Елею
В черева чернечі.
Умреть-умерли деякі
Не зачаті царята,
На землях їх батьків
Немає супостата,
Та син і мати плачуть,
Оновить не можуть
Землю рідну,святу,
Що молять,просять в бога,
А бог не чує…
Тільки вітер зі сходу й заходу
В Україну дує.
Дує і не знає,коли поховає,
А москалі могили поки розривають;
Москалята підростають і теж  убивають,
Звірі!
А в Україні матері страждають,
Нічого,браття,терпіть,
Дасть бог – переможемо,
Нам воля,
Нам слава,
Нам сила поможуть,
Стояли віки-вистоїмо сьогодні,
І завтра,і ще колись,
Виліземо з злидні,
Бо ж так ми любимо нашу Україну убогу,
Що ладні проклянуть святого бога за неї,
Як бог з нами-помолимось,
Будемо жити,
Дітей,жінок-матерів й себе любити,
Поки не заснемо,
Мир й злагоду в край принесемо.
АГОВ!ВОРОГИ!ЗНАЙТЕ! НЕ ВМЕРЛА РОДИНА,
Й НЕ ПОМРЕ,НЕ ЗАГИНЕ СЛАВНА Україна,
Згинете ви! І світ,мов дружна родина
Славить буде слово велике-«ЛЮДИНА».