Никола Вапцаров. Iспанiя

Никола Вапцаров
ІСПАНІЯ


Що знаменуєш ти
                для мене? –
Ніщо. –  Забута сторона
вітрил і лицарів,  вина.
Що значиш ти мені? –
Вогненне
                кохання пристрасне й гаряче,
що пломеніє і пьяніє
                від крові
                і від блиску лез,
від серенад
                і від гітари,
від шалу,
                ревнощів
                і мес.

Твоєму відданий народу.
Ти стала долею мені.
Тобі виборюю свободу
в жорстокій нелегкій борні.

Радію я, до тебе лину,
коли мужнієш ти в бою,
я вірю в силу соколину,
себе тобі я віддаю.

Я битимусь звитяжно й ревно,
ховаючись межи руїн
на вулицях Толедо древніх,
під мурами мадридських стін.

У синій блузі он хлопчина
на бруку неживий лежить,
а під кашкетом з-під чуприни
гаряча юна кров струмить.

Ця кров його – й моя так само,
на брук розпечена тече;
ми в Ланкаширі вогнярами
були із ним коло печей,

де вдвох з лопатами стояли
пліч-о-пліч, юні, запальні,
чи є десь сила, щоб зламала
юнацькі мрії потайні...

Спи, друже мій, під тим знаменом,
на ньому кров твоя горить. –
Вона вливатиметься  в мене,
а потім землю окропить.

Ця кров тепер перетікає
в заводи, села і міста,
хвилює, рухає, скликає –
і сила в єдності зроста.

Ця сила нам дає надії,
дає снаги в буремний час,
в буденності гартує мрії
і до свободи кличе нас.

Вона здіймає барикади,
і плине жилами кураж,
кричить  піднесено і радо:
«Мадрид – він наш!
                Мадрид вже наш!»

Весь світ належить нам віднині!
Тобі немає забуття!
Спи, друже мій,
під небом синім –
за нас
              поклав
                своє життя!


(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригінал:

Никола Вапцаров
ИСПАНИЯ


Какво бе ти за мене? —
                Нищо. —
Една загубена страна
на рицари и на платна.
Какво бе ти за мен? —
Огнище
        на някаква любов жестока,
която диво се опива
                от кръв
                от блясък на ками,
от шлагери
              и от китари,
от страст,
               от ревност
                и псалми.

Сега за мене ти си участ.
Сега за мене си съдба.
И аз участвам неотлъчно
в борбата ти за свобода.

Сега горя, сега се радвам
на всеки боен твой успех
и вярвам в силата ти млада,
във нея свойта сила влех;

сега се бия до победа,
в картечните гнезда прикрит,
из улиците на Толедо
и пред стените на Мадрид.

Един работник с синя блуза
до мене прострелен лежи
и под каскета му нахлузен
неспирно топла кръв струи.

Това е мойта кръв, която
тревожно в жилите шуми;
и аз познавам тоз приятел
от ланкаширските котли,

където двамата с лопати
работехме на обща пещ,
и нямаше стена, която
да спре младежкия копнеж…

Спи, мой другарю, спи спокойно
под кървавите знамена. —
Ще мине твойта кръв във мойта
и после в цялата земя.

И тази кръв сега протича
в заводите от град във град,
вълнува, движи и увлича
селата в общия парад —

на упоритата надежда,
на смелостта и на труда,
на суровата неизбежност,
на кървавата свобода.

Тя днес издига барикади,
налива в жилите кураж,
крещи, безумна в свойта радост:
«Мадрид е наш!
                Мадрид е наш!»

Светът е наш! Не бой се, друже!
И всяка молекулна част
е наша.
Под небето южно
ти спи
        и вярвай,
                вярвай в нас!


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова