Гомін по лісу іде
Звірів всіх на свято зве,
В честь миру й дружби для усіх
Святкує весь зелений ліс.
Лиш сова сидить в дуплі
І бурмотить в ніс собі:
- Бач, як весело усім,
Ліс для них, як рідний дім!
Ні, на свято не піду,
Бо ні з ким я не дружу,
Лиш для себе я живу
І без свята проживу!
Почула я ось ту сову,
Несхитно – критичну таку,
Прискіпливу і лиху,
Про неї цю байку пишу:
Засуджує свято вона,
Не бачить як сама,
Не чує веління чужі,
Не бачить щедроти лісні.
Багато є сов таких,
Сидять вони в дуплах своїх,
Байдужі до сонця і дій,
До радості свят і подій.
Свято та сова
© Copyright: Валентина Большакова 59, 2014
Свидетельство о публикации №114033011984
Свидетельство о публикации №114033011984
Рецензии