порожнечу наповняють
старе новим заміняють
Клином клина вибивають
На біль серця зілля мають
Тугу в пристрасть спепеляють
топлять Лід нудьги до краю
В святу воду обертають
сатху у любов вертають
Страшно, але прагнуть раю
На землі його шукають
Рвану рану - одинокість
Новизною заживляють
Вороття в старе не знають
та по суті - що врешт мають?!
Знову смак, що добре знають
Та надмір будь-що жадають
........Навіть смерть тут не лякає
дух саторі любов має
......Хто циклічність цю вміщає,
Той над біль надію має,
віра тим жива являє -
.....диво щастя
Беzsоnnя кохаnnя
© Copyright: Зовут Меня Никто, 2014
Свидетельство о публикации №114032807377
Свидетельство о публикации №114032807377
Рецензии