До серця!

Душа зав'яла мов промінчик у віконці,
Що так несла надію і добро,
І не зігрітись більше нам під сонцем,
Бо палить віру наскрізь те тепло.

А я собі піду, та понад краєм...
Людей щоб по дорозі не зустріть,
Бо камінь-серце проситься до раю,
Йому би хоч хвилинку відпочить.


Рецензии