До серця!
Що так несла надію і добро,
І не зігрітись більше нам під сонцем,
Бо палить віру наскрізь те тепло.
А я собі піду, та понад краєм...
Людей щоб по дорозі не зустріть,
Бо камінь-серце проситься до раю,
Йому би хоч хвилинку відпочить.
Свидетельство о публикации №114032800628