У словах був бог. Такі ж невловимі. Їх було багато. І всі не мої. Маячня. Я зупинялась то тут то там. Але потяг рушав. Слова залишались позаду. Слова мигтіли як дерева. Потім виникла церква. Велика і з маківкою. На вході стояли баби і просили на будівництво храмів. З коробочками з великими прорізями.
Я їх боялась. Бо мені було шкода грошей. У мене було багато купюр по 20 гривен і жодної монети. Але бабів я боялась більше. Тому я кожній дала двадцятку. Вони стали ще лихіші. Принаймі боятися я їх стала більше. Я ходжу там де непотрібно у церкві. Алатар. Алатар. Я скрізь чужа. Ці храми мені не допоможуть. Я не хотіла щоб їх будували. Моя мова схожа на каліку. Соромно це оприлюднювати як лист Марини Цвєтаєвої про нелюбов до дочки. Навіщо писати культями коли пальці?
Коли пальцi
© Copyright: Олись Лапковский, 2014
Свидетельство о публикации №114032805976
Свидетельство о публикации №114032805976
Рецензии
Вивернута сорочка теж не всім до вподоби...
Мені, чомусь, прочиталось "моя мова схожа на сопілку". Може, я прочитала правильно?*)
Брия-Натали 04.04.2014 00:34 • Заявить о нарушении
Мені, чомусь, прочиталось "моя мова схожа на сопілку". Може, я прочитала правильно?*)
Брия-Натали 04.04.2014 00:34 • Заявить о нарушении
привіт)
...але вивернуті шви зараз стали предметом моди ;)
тоді скоріше "спільником" або "спальником" :)
Олись Лапковский 04.04.2014 06:34 Заявить о нарушении
...але вивернуті шви зараз стали предметом моди ;)
тоді скоріше "спільником" або "спальником" :)
Олись Лапковский 04.04.2014 06:34 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.