А ти чув як удосвіта пташка співає?
Про зустріч вона нам немов натякає,
І відстань та зовсім мене не лякає,
Тому що душа про це дуже благає...
Ти бачив як сонце за морем сідає,
Як миті тієї хтось дуже чекає?!
Як кров молода в тобі щиро так грає,
А час швидкоплинний повільно минає...
Твій голос крізь хвилі морські десь лунає,
А постать чарівна в обійми приймає,
Мене тут вже більше ніщо не тримає,
І кисень так сильно мої груди стискає,
Той дотик палкий мій рука посилає,
Із вірою в те, що твоя упіймає,
Ймовірно між ними вогонь запалає,
І доля вродлива нарешті спіткає...
Пошепки...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114032805625
Свидетельство о публикации №114032805625
Рецензии