1. Братик i сестричка

Сидить у класі хлопчик,
Сумний дуже сумний,
Сумує за сестричкою,
Яку  дуже любив.

Її втопила мама ,
Не жалко їй було .
Сказав чужий їй дядя ,
Щоб діток не було.

А тата в них не стало,
Маленькі ще були.
Його не пам'ятають ,
Із мамою жили.

Та от одного разу ,
До них прийшла біда .
Чужого дядю мама,
До дому привела.

Жили вони не довго,
І дядя їй сказав,
Що він її покине,
Вже іншу покохав.

Та ще сказав їй дядя-
Хоч діти, а хоч я ,               
Задумала втопити,
На річку повела.

В нове їх одягнула,
До річки повела,
Втопила вонаЮлю-
Та меньшенька була.

Взяла її за кіску,
У воду потягла,
Кричала Юля"Мамочко"
І в рот вода пішла.

А хлопчик , як побачив,
Рвонувся з усих сил,
Він вирвався у мамочки,
І берегом побіг.

Тікав від неї, довго,
Насилу він утік,
Жили дідусь з бабусею,
До них він і прибіг.

Врятуй мене дідусю,
Врятуй тебе прошу,
Втопила мама Юлю,
Від неї я біжу.

І  маму засудили,
Дали багато літ.
У дідуся з бабусею,
Так хлопчик той і ріс.

А вчителька не знала,
Новенькою була.
Писати про сестричок,
Вона їм задала.

І хлопчик став писати,
З очей сльози лились-
"Моя рідненька Юлечко
До мене повернись".

Тут хлопчик знепритомнів,
На парту він упав.
"Наш Ваня знепритомнів"-
Хтось голосно сказав.

Тут вчителька підбігла.
На руки узяла.
До себе пригорнула,
Немов своє дитя.

За нього вона взнала,
Яка в нього біда,
Його усиновила,
В свою сім'ю взяла.

І хлопчик став в них жити,
До всих він швидко звик,
А вчительку , як маму,
І слухав і любив.