Тут ще ростуть тополя, вишня, слива...

 Тут ще ростуть тополя, вишня, слива.
 Тут мить шепоче:
 - Я була щаслива,
 Але незчулась, як-таки майнула
 Iз сьогодення краплею в минуле...
 Тут ще живуть iз кiшкою собака,
 Ще на ставку остання качка кряхка,
 Та не скрипить засув iржавий брами.
 Гостей нема... Хмарки лiтають снами...

            Стоять години, нiбито прикутi...
            З якого боку i з якого краю
            Спостерiгаю - куряви немає.
            З окрайчику життя - самiтний хутiр.

 Все зароста бузком iз кропивою,
 I таїною давнього сувою
 Лягає тиша... Тиша... Бог з тобою,
 Окремий хутiр, не здавайсь без бою!
 У самотi, у стиглому мовчаннi
 Не перший ти i, мабуть, не останнiй.
 Життя навколо обрiї колише.
 Благословенна ти, самотня тише!

            Там суєта. Тут спокiй, повний дива
            Свавiльного рослинного буяння
            I дихання неквапного кохання.
            Я тут щаслива, я таки щаслива!

   17-18 листопада 2006