Здогадайся про що усі мої думки,
Відчуй про що мовчать оці рядки,
Згадай той дотик ніжної руки,
коли зустрілись очі наші залюбки...
Коли сиділи й мовчки говорили,
Завжди один одного ми розуміли,
І мріям свободу давати ми вміли,
На жаль зберегти той момент не зуміли...
А зараз все просто так стало, аж дивно,
мабуть так буває, що вірим наївно,
У світ своїх мрій і бажань неймовірних,
але у житті нам таких необхідних...
І згадувати все те безмежно приємно,
Той день "шоколадний" сіяв нам натхненно,
Щасливіших за нас не було там, напевно,
де сміх той вродливий лунає щоденно...
Чомусь все так швидко змінилось на інше,
І на жаль не повториться все те вже більше,
Від сліз тих гарячих не стане нам гірше,
А жити із вірою все ж краще і ліпше...
(...восьмий день мого життя...)
Одне життя на двох...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114032607797
Свидетельство о публикации №114032607797
Рецензии