Родной Украине...

Вороженьки із дикого Сходу
Непідкорену неньку-Вкраїну
Із козацького вільного роду
Забирають від рідного сина.
Ось і знову імперські гадюки,
Заховавшись в далекім Кремлі,
Хочуть щоб молода Україна
Потонула в крові і брехні.
Ті гадюки посміли сказати,
Що братів вони рідних рятують,
І на честь вони звикли плювати,
Бо їм честі і правди бракує.
Їхні клятії вбивці-солдати
Не рятують у Світі нікого,
А розгортують танки й гармати,
Переходять всілякі кордони.
Вони сіють лиш вбивства та муки
На моїй українській землі,
Але згинуть криваві падлюки
Ще в козацькім і вільнім вогні.
І невільники з дикого Сходу,
Немов лютії нелюди йдуть,
Люблять клятую панськую вроду,
За царів і панів спини гнуть.
За імперських уродів загинуть,
Бо невільник - то раб для пана.
Моя мила і люба Вкраїна,
Зараз ти на війні не одна.
Ось і знов Україна повстала,
А Росія, нажаль, поки ні.
Та повстане, я вірю, повстане
Проти власних катів і панів.
Білоруси повстануть за волю,
А ми скоро у попелі ран
Розбудуємо вільную долю,
Не забудемо Євромайдан!