Грань лезвия. Шон Маклех

   
 «Мрачный сон: на головах
  Стоят столетия и бездумно мечтают».
Майк Йогансон

Туманом утренним из Борнео приплыл пароход.
Весенним кусочком коры, синим подснежником ветра.
Читаю забытый трактат сумасшедшего увлечения
Старого философа прерий – провозвестника Митры.

А город дождит снами Сены и мостов,
А город сереет догматами папского мира.
Ты шел по жизни, или на крыльях летел?
Или дышал свинцом отравленного газа?

Исчезни, как тень, стоглазый сажетряс,
Скажи: что это было? Какой религии вкус
Так терпко застрял в моём горле? И глубоко
Свет неуклюжий всматривается в озеро. Мак
Растёт и краснеет полями Шампани.

А ты, как Матфей, сон свой зелёный кому-то продаёшь.
Высвечиваются марта седого и черного грани,
Как камень драгоценный, как лезвие – вот так.



Грань леза.

Шон Маклех

       «Похмурий сон: на головах
        Стоять століття і бездумно марять.»
                Майк Йогансен

Туманом ранковим з Борнео приплив пароплав.
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
Читаю забутий трактат божевільних заграв
Старого філософа прерій – провісника Мітру.
А місто дощить снами Сени й мостів,
А місто сіріє догматами папського світу.
Ти йшов по життю чи на крилах летів?
Чи дихав свинцем газетлярського міту?
Пощезни як тінь сажотруса стоока,
Скажи: що було? Якої релігії смак
Так терпко у горлі застряг? І глибоко
Світло незграбне вдивляється в озеро. Мак
Росте й червоніє полями Шампані.
А ти як Матей сон свій зелений комусь продаєш.
Виблискують березня сивого й чорного грані
Як камінь коштовний, як лезо – авжеж.